.: Infuha.Ru - Стало быть полезная информация.

Внимательно
При использовании материалов с сайта ссылка обязательна.

Розвиток ОС. Режими роботи. ОС Лінукс та особливості роботи в ній.



Розвиток ОС. Режими роботи. ОС Лінукс та особливості роботи в ній.

 

Серед всіх системних програм, з якими доводиться мати справа користувачам комп'ютерів, особливе місце займають операційні системи. Операційна система управляє комп'ютером, запускає програми, забезпечує захист даних, виконує різні сервісні функції по запитах користувача й програм. Кожна програма користується послугами ОС, а тому може працювати тільки під керуванням тієї ОС, що забезпечує для неї ці послуги.

 ОС виконує дві функції: забезпечення користувачеві зручностей за допомогою надання для нього розширеної машини й підвищення ефективності використання комп'ютера шляхом раціонального керування його ресурсами.

Операційна система - це набір узгоджено працюючих керуючих програм, які забезпечують керування ресурсами комп’ютера, запуск прикладних програм, їх взаємодію з периферійними пристроями а також забезпечують діалог користувача з комп’ютером. Операційні системи є основними системними програмними комплексами, які виконують наступні функції:

тестування працездатності обчислювальної системи і її налагодження при початковому включенні;

забезпечення синхронної і ефективної взаємодії всіх апаратних і програмних компонентів обчислювальної системи в процесі її функціонування;

забезпечення ефективної взаємодії користувача з обчислювальною системою.

Перші комп'ютери взагалі не мали ОС. На початку 1960-х вони лише комплектувались набором інструментів для розробки, планування та виконання завдань. Серед інших можна виділити системи від UNIVAC та Control Data Corporation.

На початку 70-х років з'явилися перші мережні операційні системи, які на відміну від многотерминальных ОС дозволяли не тільки розосередити користувачів, але й організувати розподілене зберігання й обробку даних між декількома комп'ютерами, зв'язаними електричними зв'язками. Будь-яка мережна операційна система, з одного боку, виконує всі функції локальної операційної системи, а з іншого боку, має деякі додаткові засоби, що дозволяють їй взаємодіяти по мережі з операційними системами інших комп'ютерів.

До кінця 1960-х, було розроблено цілий ряд операційних систем. До них можна віднести «Atlas» (Манчестерський університет), «CTTS» и «ITSS» (Массачусетський технологічний інститут (МТІ)), «THE» (Ейндховенський технологічний університет), «RS4000» (Університет Орхуса) та інші (на той момент їх налічувалось близько сотні).

Найбільш розвинуті ОС того часу, такі як «OS/360» (компанія «IBM»), «SCOPE» (компанія «CDC») та завершений вже в 1970-х роках «MULTICS» (МТІ та компанія «Bell Labs»), передбачали можливість використання багатопроцесорних системи.

Спонтанний характер розробки ОС призвів до наростання кризових явищ, пов'язаних, перш за все, зі складністю та великими розмірами розроблюваних систем. ОС погано масштабувались (простіші не використовували всіх можливостей потужних обчислювальних машин; складніші неоптимально виконувались або взагалі не виконувались на менш потужних системах) і були повністю несумісними між собою.

У 1969 році співробітники МТІ Кен Томпсон, Деніс Рітчі та Брайан Керніган з колегами розробили та реалізували ОС «Юнікс», котра мала цілий ряд переваг:

проста метафорика (два ключових поняття — процес та файл);

компонентна архітектура (принцип «одна програма — одна функція», або інакше «кожна програма має робити лише одну роботу, але робити її добре» плюс потужні засоби об'єднання цих програм для вирішення конкретних задач);

мінімізація ядра та кількості системних викликів;

незалежність від апаратної архітектури і реалізація на машинно незалежній мові програмування (для цього була розроблена мова програмування «C»;

уніфікація файлів (будь-що у системі є файлом, до котрого можна доступитись по спільних для всіх правилах).

Завдяки зручності перш за все в якості інструментального середовища «Юнікс» дуже тепло зустріли в усіх галузях в цілому і незабаром вона стала прототипом єдиної ОС, котру можна було використовувати у найрізноманітніших обчислювальних системах, і — більше того — швидко та з мінімумом зусиль перенести на іншу апаратну архітектуру.

В кінці 1970-х років співробітники Каліфорнійського університету внесли ряд суттєвих вдосконалень у джерельні коди Юнікс, включно з реалізацією стеку мережевих протоколів TCP/IP. Їх розробка стала відомою під іменем BSD.

Також широке поширення одержали операційні системи MS-DOS фірми Microsoft, PC DOS фірми IBM, Novell DOS фірми Novell і інших. Перша ОС DOS для персонального комп'ютера була створена в 1981р. називалася MS-DOS 1.0.

В 1987 році фірми Microsoft і IBM спільно випустили нову операційну систему OS/2. За планом розроблювачів саме вона повинна була стати операційною системою 90-х років, спадкоємицею MS DOS. А в 1988 році, коли стало ясно що комерційний успіх системи OS/2 досить сумнівний, фірма Microsoft вирішила змінити свій курс і направити зусилля убік створення єдиної операційної системи.

В цей період «Юнікс» стала стандартом де-факто. ОС, що дотримувались цього стандарту чи опираються на нього, називають «відкритими» або «стандартними». До них відносяться системи, що базуються на останній версії «Юнікс», випущеної «Bell Labs, на розробках Університету Берклі («FreeBSD», «OpenBSD», «NetBSD»), а також ОС «Linux», котра розроблена спільнотою на чолі з Лінусом Торвальдсом.

Первинно сімейство ОС Microsoft Windows проектувалось як графічна надбудова над старими середовищами DOS. В 95 році була випущена Windows 95. Це перша система сімейства Windows, зовнішньо подібна на теперішні: саме в ній появились такі елементи графічного інтерфейсу користувача як, робочий стіл зі значками панель задач і меню "Пуск" . У листопаді 2006 року, після більш ніж 5 років розробки, корпорація Microsoft випустила ОС Windows Vista, що містить велику кількість нововведень та архітектурних змін в порівнянні з усіма попередніми версіями Windows. Серед інших можна виділити новий інтерфейс користувача, ряд вдосконалень безпеки, як наприклад Контроль реєстраційного запису користувача (User Account Control) та нові програми для мультимедія, як наприклад Windows DVD Maker. В данний час Майкрософт веде розробку нової ОС Віндовс 7.

Сучасні операційні системи типово мають графічний інтерфейс користувача, котрий на додачу до клавіатури користується також вказівниковим пристроєм — мишею чи тачпадом. Старіші системи, та системи, що не призначені для частої безпосередньої взаємодії з користувачем (як наприклад сервери) типово використовують інтерфейс командного рядка. Обидва підходи так чи інакше реалізують оболонку, котра перетворює команди користувача — текстові з клавіатури, чи рухи мишки — на системні виклики.

Лі́нукс — монолітне ядро, що використовується для створення UNIX-подібних операційних систем. Це один із найвидатніших прикладів розробки з відкритими джерельними кодами (open source) та вільного програмного забезпечення (free software); на відміну від операційних систем, на кшталт Microsoft Windows та MacOS X, її джерельні коди доступні усім для використання, модифікації та розповсюдження абсолютно безкоштовно.

Спочатку LINUX створювався Линусом Торвальдсом як хобби. Його надихнула операційна система Minix. Далі LINUX став розроблятися групою ентузіастів UNIX. Сьогодні LINUX - повноцінна операційна система UNIX.

Лінукс було портовано на велику кількість апаратних платформ. Тепер вона досить успішно використовується, як на суперкомп'ютерах, так і на мобільних телефонах.

Значна кількість спеціалізованих дистрибутивів Linux, котрі розробляються та підтримуються різними спільнотами, дає широкі можливості вибору програмного забезпечення.

Станом на травень 2009 року операційні системи Linux займали долю біля 1% світового ринку операційних систем.

Історично склалося так, що Лінукс використовувався переважно як серверна операційна система, однак низька вартість, висока гнучкість, та чимало інших отриманих у спадок від UNIX переваг, роблять її цілком придатною для широкого ряду застосування.

Низька вартість та висока гнучкість сприяли використанню лінукс у вбудованих системах, як то мобільні телефони, кишенькові ПК та інші ручні пристрої. Linux став конкурентом на цій арені для ОС Symbian.

Ядро лінукс за звичай використовується, як частина дистрибутиву лінукс. Їх компілюють окремі ентузіасти, спільнота та комерційні підприємства. Як правило, до їхнього складу входить додаткове системне та користувацьке програмне забезпечення, встановлювач та вбудований керівник встановлення на оновлення програмного забезпечення. Дистрибутиви створюються з багатьма цілями, на кшталт підтримки певної архітектури, локалізації для специфічного регіону або мови, для вбудованих та систем реального часу; багато з них свідомо включають винятково відкрите програмне забезпечення. Наразі відомо понад 300 дистрибутивів, що регулярно розвиваються, серед них близько 15 найпопулярніших для універсального використання.

Опубликовано:15 Декабрь, 2012 20:57, Просмотров:1580, Печать
 
В этом разделе:
15 Декабрь, 2012
Аудіосистема ПК.
Пользователь
Имя
Пароль
© 2014 www.infuha.ru |
Рейтинг@Mail.ru При использовании материалов ссылка на сайт обязательна!
Все материалы опубликованы в том виде в котором они к нам попали, возможно они были кем-то изменены, а может даже неоднократно, возможны ошибки, неточности и т.п.
Администрация сайта не является авторами материалов, мы лишь собрали Для Вас всё в одном месте.
[ PG.t : 0.03 | DB.q : 8 | DB.t : 0.00 ]